Цим терміном позначають інфекційне захворювання волосистої частини голови, шкіри та нігтів, яке найчастіше вражає дітей молодшого та середнього віку, проте може зустрічатися й у дорослих пацієнтів.
Етіологія та патогенез
Трихофітія може бути поверхневою (її спричиняють антропофільні гриби, що перебувають на шкірі людини, наприклад, Trichophyton tonsurans) і зооантропонозною (провокують зоофільні гриби, які бувають у тварин).
Зараження поверхневою формою стригучого лишаю відбувається під час тісного контакту з іншим хворим та особистими речами (постільна білизна, одяг, головні убори, гребінці, ножиці та тримери для волосся). Найпопулярніша причина поширення захворювання – недотримання санітарно-гігієнічних регламентів у закладах дошкільної освіти, літніх таборах, салонах краси.
Зооантропонозна трихофітія поширена більшою мірою у жителів села, оскільки цей вид мікозу переносять тварини. Найчастіше грибковим захворюванням страждають молоді люди. При цьому зараження може бути як за прямої взаємодії з хворими тваринами, так і тими, хто є прихованим носієм. Залишається високою частота зараження від людини до людини в колі сім’ї.
Слід враховувати, що існують групи дорослих і дітей, найбільш схильні до ризику зараження. Це люди, у яких є соматичні, ендокринні та імунні порушення. Для розвитку трихофітії велике значення має загальний стан здоров’я організму.
Небезпека патології полягає в тому, що є ризик гематогенного (через кров) розповсюдження, коли уражаються внутрішні органи (легені, печінка та селезінка) тварини. За відсутності своєчасної та ефективної терапії трихофітія переходить у хронічну форму.
При будь-яких проявах захворювання одразу звертайтеся до лікаря дерматолога. В клініці «JMC» фахівці вищої категорії з багаторічним досвідом роботи. Також є власна лабораторія, в якій можна зробити необхідні аналізи. Докладніше на сайті клініки: https://jmc.org.ua/.
Форми трихофітії
Хвороба диференціюється за ступенем клінічних проявів:
- хронічна;
- поверхнева;
- інфільтративно-нагнійна.
Трихофітія: причини виникнення
Коли йдеться про діагноз “трихофітія”, збудником захворювання фахівці з упевненістю називають гриби Trichophyton. Зараження ними відбувається контактним шляхом від іншої людини або від тварини. Крім того, гриби можуть переходити після використання спільних із носієм речей, а також через сіно або пил, у яких присутня заражена шерсть.
Трихофітія: симптоми захворювання
Клінічні прояви захворювання відрізняються залежно від виду збудника, місця ураження, глибини поширення грибка, стану здоров’я та віку людини.
Антропонозна (поширюється серед людей) форма трихофітії буває поверхневою і хронічною. Кожна має свою клінічну картину:
1. Поверхнева – розвивається на голові (у волосяній частині та на обличчі), тулубі, кінцівках, у складках пахв і пахових ділянок, а також у зоні лобка. Залучається звичайне волосся, а також пушкове і жорстке. Симптоматика може відрізнятися залежно від місця локалізації:
- У волосистій частині голови. На шкірі з’являються маленькі плями округлої або неправильної форми без чітких меж. Запалення не має вираженого характеру, на поверхні з’являються білі лусочки. Волосся на уражених ділянках спочатку стає тьмяним, втрачає колір і блиск, поступово слабшає та обламується на висоті 0 – 1 мм і має вигляд чорних крапок. У деяких випадках вогнища можуть одразу мати великі розміри та залучати велику площу шкіри.
- На тілі. Трихофітія може розвиватися в будь-якому місці, але найбільш типовими є обличчя, шия, плечі. Вогнища круглої або овальної форми з чітким обрисом і валиком по краях відрізняються почервонінням. Шкіра в центрі плям більш бліда і часто лущиться. У міру поширення плями зливаються між собою і набувають різноманітних форм. Свербіж не виражений або відсутній повністю. При ураженні повік, брів, підборіддя плями мають невеликий розмір, відрізняються лущенням і незначним почервонінням. Характерна ознака – коротко обламане волосся сірого відтінку.
2. Хронічна – ця форма трихофітії розвивається у волосистій частині голови, на гладкій шкірі тіла, кінцівок, а також може вражати нігті.
- У волосистій частині голови. За цієї форми ділянки можуть бути різної величини, а характерним симптомом є наявність обламаного волосся на рівні шкіри, яке нагадує чорні крапки. У деяких випадках волосся обламується всередині волосяної цибулини.
- На тілі. Плями в більшості випадків розташовані симетрично, відрізняються синюшним відтінком, свербінням (що посилюється в нічний час). При цьому вогнища не мають чітких меж, валика по краях, гнійничків і кірочок.
Зооантропонозна форма може протікати в трьох формах, які послідовно переходять одна в іншу і є стадіями одного процесу.
- Поверхнева. На шкірі голови, обличчя, тулуба або кінцівок виникає одна або кілька плям неправильної круглої або овальної форми. Краї вогнища трохи підняті, в них розташовані дрібні вузлики, які зсихаються й утворюють скоринки. За недавнього ураження волосся може зберігатися, надалі воно обламується. Поступово плями збільшуються в розмірах, шкіра залишається запаленою, процес поширюється глибше і переходить у наступну стадію.
- Інфільтративна. Уражені вогнища різко окреслені, підносяться над здоровою шкірою, схильні до об’єднання між собою. Шкіра з набряком і почервонінням вкрита папулами, які при висиханні вкриваються кірочками. За вираженої форми плями повністю покриваються гнійно-кров’янистими болячками. Волосся в місцях ураження обламується у вигляді пеньків, при цьому може зачіпатися не тільки волосся на голові, а й на бровах і повіках. Найбільш швидке і масове поширення патологічного процесу відбувається під час розтирання плям мочалкою.
- Гнійна (на голові). Почервоніння на шкірі посилюється, в осередках з’являються множинні гнійно-запальні глибокі абсцеси, які зливаються в єдину пляму. Пухлиноподібні утворення мають правильні округлі обриси, підводяться вище за здорову шкіру, мають нерівну мокнучу поверхню з гноєм і кірочками. Спочатку запалення має щільну консистенцію, надалі вона стає схожа на тісто. Колір дерми стає багряно-синюшним або інтенсивно-червоним. Під час дотику відчувається біль. Устя волосяних цибулин розширені, з них виділяється гнійний вміст. Волосся не закріплене у фолікулах, тому легко видаляється. Схильність до злиття і поширення призводить до того, що вогнища можуть виростати до значної величини.
- Гнійний (на тулубі та кінцівках). Найчастіше вогнища з’являються на шкірі передпліч, шиї, тильній частині кистей. Вони мають круглу або овальну форму з вираженим запальним характером. Масивні плями швидко збільшуються в розмірах, вирізняються болючістю під час пальпації. Від натискання виділяється рясний гнійний ексудат. Запальний процес може поширюватися на регіональні лімфовузли, спричиняти лихоманку, загальне нездужання, головні болі, лейкоцитоз та інші симптоми інтоксикації, спричинені процесом рясного виділення гною. У частини пацієнтів (близько 5 – 8 % від загальної кількості хворих) на тлі патології виникають алергічні висипання. Вони розвиваються поруч із вогнищами, але за важких форм можуть поширюватися по всьому тілу.
Діагностика
Трихофітія має схожу симптоматику з мікроспорією, псоріазом, рожевим лишаєм Жибера, тому важливо провести диференціацію. Лікар ставить діагноз на підставі візуального огляду клінічної картини, оцінці чинників ризику (контакт із хворою твариною, карантин щодо грибка в дитячому садку), а також інструментальній діагностиці:
- мікроскопічне дослідження зіскрібка;
- культуральне дослідження з виявленням збудника.
При атиповому прояві ці процедури проводять неодноразово (не менше 5 разів).
Для призначення системних протигрибкових препаратів лікар може додатково призначити лабораторні аналізи крові, сечі та сироватки крові.
Трихофітія: лікування
Курс лікування підбирає фахівець залежно від форми захворювання та інтенсивності його симптомів. Пацієнтам призначається зовнішня (а іноді також загальна) протигрибкова терапія.
Ефективним є регулярне збривання або зістригання волосся в осередку ураження, а також механічне очищення шкіри голови від кірок і гною. Крім того, хороші результати дають примочки з розчином борної кислоти або хлоргексидину, зі спиртовим розчином йоду; сірчано-дьогтьова мазь.
Пацієнтам показано часте миття голови, використання фунгіцидного мила, ретельне дотримання особистої гігієни.
Профілактика
Для запобігання зараженню та поширенню захворювання важливо дотримуватися простих правил особистої гігієни та проводити дезінфекцію після громадських місць. Важливо своєчасно виявляти хворих на трихофітію людей і тварин, щоб не допустити поширення.
- Не використовуйте чужі гребінці, ножиці для волосся та нігтів, постільні приналежності.
- Уникайте контакту з безпритульними та візуально нездоровими тваринами.
За появи тривожних симптомів не займайтеся самолікуванням, оскільки неправильна тактика може сприяти виробленню стійкості грибка і переходу трихофітії в хронічну форму.